Розібрати власний бій, щоби навчити інших: досвід Вікінга
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Розібрати власний бій, щоби навчити інших: досвід «Вікінга»
Після початку повномасштабного вторгнення Олександр, позивний «Вікінг», самостійно звернувся до військкомату й був направлений до резервної роти.
Після переведення з резервної роти в січні 2023 року Олександр був направлений до Бахмута. Перші бойові ротації відбулися на околицях міста, зокрема біля села Підгороднє. Тут інтенсивність обстрілів і маневровість противника суттєво відрізнялися від того, що бачив раніше. Військова обстановка змінювалася щодня. Позиції переходили з рук у руки, резервні маршрути блокувалися, а переправи знищувалися вогнем.
Особливо напруженою була ситуація в лютому, коли їхня група опинилася в тактичному оточенні. За словами Олександра, противник діяв злагоджено, застосовуючи комбіновану тактику постійного тиску.
«Їхня схема була проста й дієва: кулемети — з усіх флангів, АГС — по секторах плюс дрони коригують. Ми навіть голову не могли підняти. Ротацій не було, резерви не доходили. ПТУРи били навіть по підходах до позицій. Вони йшли хвилями, а ми тільки встигали витягувати поранених, хто як міг», — розповідає «Вікінг».
Переправа через річку Бахмутку — єдиний шлях для відступу — перебувала під прямим обстрілом. Підрозділ вирішив провести нічну евакуацію. Більшість гвардійців, зокрема Олександр, пливли через крижану воду, знімаючи броню, щоб не потонути. Поранених тягнули на надувному матраці, який привезли медики.
«Нас було кілька, хто міг плисти. Решта — трьохсоті. Зв’язали мотузку, поклали їх на матрац і по черзі тягнули. Ніч, лютий, вода крижана, одяг мокрий, а на березі десь працює АГС. Ми тоді вивезли всіх, кого могли», — згадує Олександр.
Цей досвід став для нього переломним. Він почав глибше розуміти системні слабкості — не лише в тактиці, а й у підготовці, забезпеченні та логістиці.
Після ротації з фронту та погіршення стану здоров’я Олександр пройшов навчання на інструктора бойової підготовки. Уже під час проходження курсу він почав аналізувати власний бойовий досвід. Його цікавило не «як вижити», а «як зробити краще». Аналіз виявив багато типових помилок — від вибору сектора до організації укриттів, планування евакуації й розміщення бойових груп.
«Коли вчився на інструктора, накладав усі нові знання на те, що сам пережив. І тоді стало ясно: багато речей ми робили інтуїтивно, а це небезпечно. Наприклад, ми не продумали запасні маршрути відходу, тому й лишилися біля річки. Не підготували належні укриття, тому нас накрили АГС. Я це все пройшов і тепер використовую як матеріал для навчання», — пояснює «Вікінг».
У своїй роботі інструктором він не фокусується на нормативних процедурах. Замість цього розбирає реальні ситуації. Пояснює не «як має бути», а «що станеться, якщо цього не зробити». Завдяки такому підходу гвардійці починають розуміти суть, а не просто заучують інструкції.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
